Хочу, щоб Львів став більш дружнім до пішоходів і пасажирів громадського транспорту. Це найбільш вразливі верстви населення, особливо мами з візочками. Це люди, про яких чомусь дбають найменше.
Я почав цікавитися пішохідною інфраструктурою після поїздок у Польщу. Цікаво дивитися, як країна, з якою ми стартували однаково, обігнала нас у розвитку всього. Мені б хотілося, щоб усе це було і в нас, я «заліз» у структуру міста, районних адміністрацій, «Львівавтодору» тощо. Так я налагодив зв’язки з небайдужими людьми в структурі міської ради, яким це болить.
Все почалося зі встановлення стовпчиків – ми захищали тротуари від автомобілів, які їх вщерть заповнюють і не дають нікому можливості пройти. Особливо звертали увагу на таку вразливу верству населення як мами з візочками. Тоді я ще не був батьком, але тепер ще більше розумію користь від цих стовпчиків. Типова ситуація в центрі міста: тротуар запаркований, люди виходять на дорогу, ризикуючи, що їх зіб’є машина. Особливо коли так роблять мами з візками – це взагалі фантастично.
Ми зібрали гроші в рамках групи «Дайте пройти», застовпили першу вулицю. Це був неймовірний ефект, адже, здається, ми були першою групою у Львові, яка щось таке зробила. Журналісти радо висвітлювали цю подію, це дало гарний старт, і коли ми наступного разу збирали кошти, вдалося застовпити у сім разів більшу територію.
Це все було за гроші небайдужих львів’ян, які об’єдналися в групу «Дайте пройти», тому що їх дістало. Наступний збір коштів був значно більшим, і ми були просто здивовані таким ефектом. Головне, що після цього це почали робити районні адміністрації, тобто цим почало займатися місто і робить це зараз у промислових масштабах. Ми цьому неймовірно раді.
Далі ми взялися за освітлення пішохідних переходів – це проект, який я розробляв і пропонував. Ми звернули увагу на те, що освітлення в нас погане, і вирішили зробити один зразково-показовий пішохідний перехід за європейськими стандартами. Прочитали, як це роблять за кордоном, багато розвідували про це, їздили дивитися. У результаті – закупили обладнання. Це була досить велика сума – близько 60 000 гривень. Частину коштів ми зібрали самі, а частину доклало українсько-німецьке товариство GIZ. Ми змонтували разом це освітлення, яке вже більше року світить на пішохідному переході на проспекті Чорновола. Цього року місто теж перейняло цей приклад і зайнялося освітленням, вже облаштовано близько 20 пішохідних переходів.
Люди ставляться до змін на дорогах Львова переважно позитивно, але майже ніколи не цікавляться, хто це зробив і чи можуть вони якось до цього долучитися. Речі, які для людей комфортні, є непомітними і про них швидко забувають і не звертають уваги. Якщо немає скарг мешканців – то це, мабуть, найкращий комплімент.
Безпека – це комфорт. Коли мені комфортно на тротуарі чи на пішохідному переході, я почуваюся в безпеці. Місто, в якому всюди комфортно – це справжнє безпечне місто.
Мирослав Голяк, громадський активіст, учасник ініціативи «Дайте пройти»
Хочу, щоб Львів став більш дружнім до пішоходів і пасажирів громадського транспорту. Це найбільш вразливі верстви населення, особливо мами з візочками. Це люди, про яких чомусь дбають найменше.
Я почав цікавитися пішохідною інфраструктурою після поїздок у Польщу. Цікаво дивитися, як країна, з якою ми стартували однаково, обігнала нас у розвитку всього. Мені б хотілося, щоб усе це було і в нас, я «заліз» у структуру міста, районних адміністрацій, «Львівавтодору» тощо. Так я налагодив зв’язки з небайдужими людьми в структурі міської ради, яким це болить.
Все почалося зі встановлення стовпчиків – ми захищали тротуари від автомобілів, які їх вщерть заповнюють і не дають нікому можливості пройти. Особливо звертали увагу на таку вразливу верству населення як мами з візочками. Тоді я ще не був батьком, але тепер ще більше розумію користь від цих стовпчиків. Типова ситуація в центрі міста: тротуар запаркований, люди виходять на дорогу, ризикуючи, що їх зіб’є машина. Особливо коли так роблять мами з візками – це взагалі фантастично.
Ми зібрали гроші в рамках групи «Дайте пройти», застовпили першу вулицю. Це був неймовірний ефект, адже, здається, ми були першою групою у Львові, яка щось таке зробила. Журналісти радо висвітлювали цю подію, це дало гарний старт, і коли ми наступного разу збирали кошти, вдалося застовпити у сім разів більшу територію.
Це все було за гроші небайдужих львів’ян, які об’єдналися в групу «Дайте пройти», тому що їх дістало. Наступний збір коштів був значно більшим, і ми були просто здивовані таким ефектом. Головне, що після цього це почали робити районні адміністрації, тобто цим почало займатися місто і робить це зараз у промислових масштабах. Ми цьому неймовірно раді.
Далі ми взялися за освітлення пішохідних переходів – це проект, який я розробляв і пропонував. Ми звернули увагу на те, що освітлення в нас погане, і вирішили зробити один зразково-показовий пішохідний перехід за європейськими стандартами. Прочитали, як це роблять за кордоном, багато розвідували про це, їздили дивитися. У результаті – закупили обладнання. Це була досить велика сума – близько 60 000 гривень. Частину коштів ми зібрали самі, а частину доклало українсько-німецьке товариство GIZ. Ми змонтували разом це освітлення, яке вже більше року світить на пішохідному переході на проспекті Чорновола. Цього року місто теж перейняло цей приклад і зайнялося освітленням, вже облаштовано близько 20 пішохідних переходів.
Люди ставляться до змін на дорогах Львова переважно позитивно, але майже ніколи не цікавляться, хто це зробив і чи можуть вони якось до цього долучитися. Речі, які для людей комфортні, є непомітними і про них швидко забувають і не звертають уваги. Якщо немає скарг мешканців – то це, мабуть, найкращий комплімент.
Безпека – це комфорт. Коли мені комфортно на тротуарі чи на пішохідному переході, я почуваюся в безпеці. Місто, в якому всюди комфортно – це справжнє безпечне місто.
