Щоб життя було повноцінним, людина повинна робити добро. Саме тому я вирішив стати Жовтим добродієм і застерегти майбутнє покоління від небезпеки. Щодня о 8 ранку приходжу в школу, беру жовтий плащ і льодяник, молюся і виходжу на дорогу.
Директор школи підтримав цю ініціативу, але реакція на мою появу була різною. Деякі водії зупиняються, показують «клас», сигналять, інші – ігнорують. Батьки задоволені, що їхніх дітей переводять через дорогу. Самим дітям це, здається, також подобається. Якщо на дорозі є людина, яка тобі скаже «Добрий ранок», побажає гарного дня та ще й переведе через дорогу, то це дарує бадьорість і хороший настрій на весь день.
Цей проект допомагає дітям обрати життя. Раніше я не помічав, скільки школярів переходять через дорогу, слухаючи музику в навушниках. Вони часто не чують, що відбувається навколо і не можуть вчасно відреагувати. Сподіваюся, що мій приклад навчить їх бути уважними, подивитися ліворуч і праворуч перед тим, як переходити через дорогу, щоб переконатися, що автомобілі справді зупинилися. Водіїв це також стимулює бути більш пильними.
Щоб Львів став безпечнішим містом, необхідно, щоб кожен зробив для цього свій внесок. Хтось сказав, що якщо ми хочемо змінити світ, то варто почати зі себе. Важливо, щоб усі учасники дорожнього руху – і водії, і велосипедисти, і пішоходи, не просто знали правила, але й дотримувалися їх.
Про безпеку потрібно говорити, а елементарні правила, які рятують життя, щоразу нагадувати. Зберегти життя – це головне. В Україні дуже багато смертей, зокрема й на дорогах. Якщо таких Жовтих добродіїв стане більше, то наше місто і країна стануть більш безпечними.
Дорога – це небезпека для пішоходів і для водіїв. Незабаром погодні умови погіршаться, випаде сніг. У мене є світловідбиваючий плащ і льодяник, що світиться, але хвилююся за те, як будуть реагувати водії. Проте також маю внутрішню мотивацію, бо знаю, для чого я це роблю, мені небайдужі життя дітей.
Небезпек є багато, вони були, є і будуть. Але якщо знати, як їх подолати, тоді вони нестрашні.
Мрію, щоб діти навчилися оминати небезпеки в своєму житті.
Щоб життя було повноцінним, людина повинна робити добро. Саме тому я вирішив стати Жовтим добродієм і застерегти майбутнє покоління від небезпеки. Щодня о 8 ранку приходжу в школу, беру жовтий плащ і льодяник, молюся і виходжу на дорогу.
Директор школи підтримав цю ініціативу, але реакція на мою появу була різною. Деякі водії зупиняються, показують «клас», сигналять, інші – ігнорують. Батьки задоволені, що їхніх дітей переводять через дорогу. Самим дітям це, здається, також подобається. Якщо на дорозі є людина, яка тобі скаже «Добрий ранок», побажає гарного дня та ще й переведе через дорогу, то це дарує бадьорість і хороший настрій на весь день.
Цей проект допомагає дітям обрати життя. Раніше я не помічав, скільки школярів переходять через дорогу, слухаючи музику в навушниках. Вони часто не чують, що відбувається навколо і не можуть вчасно відреагувати. Сподіваюся, що мій приклад навчить їх бути уважними, подивитися ліворуч і праворуч перед тим, як переходити через дорогу, щоб переконатися, що автомобілі справді зупинилися. Водіїв це також стимулює бути більш пильними.
Щоб Львів став безпечнішим містом, необхідно, щоб кожен зробив для цього свій внесок. Хтось сказав, що якщо ми хочемо змінити світ, то варто почати зі себе. Важливо, щоб усі учасники дорожнього руху – і водії, і велосипедисти, і пішоходи, не просто знали правила, але й дотримувалися їх.
Про безпеку потрібно говорити, а елементарні правила, які рятують життя, щоразу нагадувати. Зберегти життя – це головне. В Україні дуже багато смертей, зокрема й на дорогах. Якщо таких Жовтих добродіїв стане більше, то наше місто і країна стануть більш безпечними.
Дорога – це небезпека для пішоходів і для водіїв. Незабаром погодні умови погіршаться, випаде сніг. У мене є світловідбиваючий плащ і льодяник, що світиться, але хвилююся за те, як будуть реагувати водії. Проте також маю внутрішню мотивацію, бо знаю, для чого я це роблю, мені небайдужі життя дітей.
Небезпек є багато, вони були, є і будуть. Але якщо знати, як їх подолати, тоді вони нестрашні. Мрію, щоб діти навчилися оминати небезпеки в своєму житті.
